Вітаємо Вас на головному інтернет-порталі м.Верховина Івано-Франківської області!
                    Наша адреса: verchovyna@at.ua              Шануємо і пам'ятаємо невинно убієних Героїв України!             Наша адреса: verchovyna@at.ua                     
Вхід на сайт

Меню сайту

День міста 2015

Веб-камера!!!

Синоптик

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:


Нам 3 роки!

Оплати за світло

Замовляй рекламу

Меблі

Барахолка

Фото-відео

Купуй українське

Block title

Місцеві пльотки

Знай наших

Верховинські вісті

Головна » 2017 » Вересень » 16 » Гори, люди, полонини. Як у Карпатах останні дні літували +ФОТО +ВІДЕО
10:21
Гори, люди, полонини. Як у Карпатах останні дні літували +ФОТО +ВІДЕО

   Родина Івана та Марії Гаджуків з Верховинщини понад 30 років літує на полонині, яку орендують. На днях вони на зиму мають спускатись додому. Родина не певна, чи на другу весну їм дозволять робити улюблену справу, яку вміють з дідапрадіда – робити вурду, будз, бринзу.

   На полонину летимо з адреналіном. 15 км женемо вгору стареньким УАЗом, який, здається, дорогою просто розсиплеться. За кермом суворий водій – Іван Гаджук. Про це пише інтернет-портал м.Верховина з посиланням на "Репортер".

   У салоні все скаче. З давньої магнітоли кричать трембіти та скрипки. За вікном проносяться ліси, гори, паркани.

   Раптом у салоні так закурило, що аж очі виїдає. Машина зупиняється посеред річки, пан Іван відчиняє двері, не встаючи з водійського місця, нагинається й набирає воду черпаком. Відкриває поряд себе кришку, ллє в карбюратор, аби охолов. Потім так стаємо ще тричі, але воду вже заливаємо з пляшок.

   "Цю дорогу ще за Австрії поставили – на віки! – перекрикує мотор і музику водій. – Встелена кам’яними плитами насторца, аби вода не понесла. А там бачите – Піп Іван з короною, а зліва наша полонина – Керничне. Тут жінчина родина літує вже давно. У моїй родині прадід літував, але я то всьо знаю. У нас то в крові".

   Кілька різких поворотів і вже на місці. Словами не передати того щастя – чи від пейзажів, чи від, нарешті, твердої землі.

   На порозі трохи похиленої хатини гостей з посмішкою зустрічає Марія Гаджук. Швидко питає, як дорога, чи добре розтрясло, чи не голодні – та й біжить у ватерню, бо там кипить робота. Ватерня – простора кімната, роками закопчена димом. Вся чорна. Тут горить, потріскує ватра.

   Жінка якраз варить вурду. Залила у 200-літровий кітел (казан) молоко та відварює. "То мій офіс", – сміється. Поруч ліжко для відпочинку, бо біля варіння сиру, каже, треба натанцюватися зо три години й постійно пильнувати.

   "З сего кітла виходить 7-8 кг вурди. Бачите, підкипає. Треба згашувати – кислити жентицею", – пояснює ґаздиня. Набирає з дерев’яної бербениці салатового кольору рідину та заливає у казан. Зразу видно, як відділяється сир. Відставляє на 20 хвилин, аби загусло.

   На цій полонині її родина працює вже понад 30 років. Зараз її у Зеленської сільради орендує мати пані Марії. До ватагування й сироваріння залучена вся родина – дві доньки Гаджуків, навіть онуки. Їх мають шестеро. Все літо тут провели.

   Зараз четверо старших зійшли в долину, бо школа почалась, а двоє менших – дворічна Тоня та п’ятирічний Василько солодко дрімають у кухні, біля печі. Там якраз смажать деруни для гостей.

   "У горах, тим більше на полонині, святий закон – приймити й накормити людину, – говорить жінка. – Колись, що? Інтернету, телефонів не було. Люди дізнавалися інформацію від подорожніх, були їм раді".

   До речі, хату на зиму Гаджуки не замикають, ще й дрова лишають для туристів, які ходять горами взимку.

   У ватерні вже все готове. Пані Марія стелить на баняк чисту марлю, складену втроє, вибирає сир. Далі зв’язує з чотирьох боків і чіпає на гак під стіною, аби стікало. Так наскладує зо п’ять згортків. Лишають до ранку, а тоді виносять на подрю – на пробужку (підкопчення). І так щодня.

   Колись, розказують, ватра горіла ціле літо. Як погасне – погана прикмета. Нині підтримувати її – розкіш. Дуже дорогі дрова, які родина купує.

   "Раз туристи з Києва так дивували, мовляв, як купуємо, коли тут ліс? – сміється пані Марія. – А отак. Нам минулого року в лісгоспі сказали, аби газом палили. Ну, нічого. Палимо. Он, балони маємо".

   Жінка веде ще до одного "офісу" – в цідильню. Тут двічі переціджують молоко на ніч. Відстоюється в путинах – великих дерев’яних діжках. На початку літа три путини було заповнено, а зараз одна.

   Ще в однім "офісі" відстоюється бринза. Запах там… Тут є млинок, на якому перемелюють сир, додають сіль і виходить бринза.

   Пан Іван бере дерев’яну палицю й товче той перемелений сир у діжці. "То називається браювати, – пояснює. – Довго треба, аби стало однорідне. Далі в бербениці ще настоюється з місяць. Коли назбирується багато сиру, то звозимо на низ. Що наше – віддаємо свекрусі, аби продала, а решта – людям, чиїх корів доглядаємо".

   На полонині тримають не лише своїх корів, але й людських. Дають на літо, аби випасали й доглядали. "Вдень корова дає 10 літрів молока, – рахує ґазда. – За 100 днів рахується – 100 кг бринзи. 40 кг беремо собі за обслугу, а 60 – людських".

   Біля вікна поскладані мобільні. Лише тут є мережа. Всюди по кутах свічки, хоча є й лектрика – вмикають від дизеля, аби телефони підзарядити, ліхтарі. Воду набирають у бідони із джерела, майже за кілометр. На стіні висить стара скрипка – єдина розвага, бо весь час робота, робота…

   Навесні, влітку, коли день більший, робочий день на полонині починається о 04.00-04.30. Зараз на годину пізніше. Всі йдуть доїти худобу, а далі пастухи на цілий день женуть її горбами на пашу.

   Ще Гаджуки тут тримають кури, поросята. Усе привозять з собою, бо вдома нікому глядіти. Навіть собак. Мають їх тут шестеро – помічників!

   "Ми, як цигани, – кочуємо постійно, – сміється пані Марія. – Але якось не годни без цего. Любимо то. Навесні з вікна лиш тепло виглядаємо, аби сюди йти, хоч тут не з медом. Грози такі…Не разтак лупане, що відра з рук випадають. Але пройде скоро і далі вже файно".

   Десь зверху чуються крики й дивне дзенькання. На годиннику 18.00 – пастухи на конях зганяють худобу.

   Малий Василь також біжить на зустріч просто поперед корів з масивними дзвінками. Не боїться. Помагає заганяти в загороду, а далі сідає на паркані. Каже, зараз будемо рахувати.

   "Ви беріт той бік, а я цей. Йо?" – діловито говорить маленький ґазда.

   "А ти вмієш рахувати? – перепитуємо."Вмію. 24, 12, 3, 24, – рахує той. – А потім будемо доїти. Баба беруть ту і ту, а мама оті. Ви теж беріть. Йо?".

   20 вересня Гаджуки будуть спускатися додому, в Замагору. Якраз цього дня у Верховині на них чекає черговий суд. Уже дев’ятий. Податкова вимагає від Гаджуків майже 40 тис грн штрафу.

   Річ у тім, що завжди щороку за оренду пасовиська родина платила 5 тис, тобто 1 % оціночної вартості землі. У 2014-му нардепи змінили закон і підняли орендну плату за високогірні пасовища до 3 %. Договору з Гаджуками ніхто не змінював, і податкова нарахувала їм чималий борг. Кілька місяців тому оренду знову знизили до 1 %, а борг залишився, інакше відберуть землю.

   "Ми не в змозі платити стільки, бо тут розходи великі, – каже пан Іван. – Ми сім років платили 1 %. Боргу перед державою не маємо. По закону все, у договорі ж пише, нащо він? У нас лише 25 тисяч доходу за сезон виходить. То що все віддати, а самим голодувати?"

   Родина вважає, що їх просто хочуть звідси вижити, бо полонина найближча до села, хоча майже всі полонини порожні. Люди не беруться там господарювати.

   "Якби уряд був зацікавлений, то помагали б, якісь пільги би дали. Тоді йшли би на полонину робити, бо більше тут нікуди, – говорить жінка. – Не всі депутати й урядовці. Ми не хочемо їхати за кордон, а тут робити, на своїй землі. Не хочуть помагати, то най хоч не чіпають".

   Загалом у Верховинському районі 130 полонин, нині за призначенням використовують не більше 20.

Переглядів: 455 | Додав: Administrator | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Статистика

Онлайн всього: 8
Гостей: 7
Користувачів: 1
Administrator

Пошук

Категорії розділу
Верховинська бреха [32]
В цьому розділі будуть розміщуватися неперевірені новини Верховинщини
Запитай у юриста [6]
Дана рубрика надає можливість отримання безкоштовної консультації з правових питань. Консультує досвідчений правник, адвокат за фахом Лена Рашковська. Свої питання надсилайте на електронну пошту - verchovyna@at.ua
Верховина туристична [19]
Цікаві історії про мальовничий куточок Карпат - чарівну Верховинщину, Ви знайдете у цьому розділі. Приємних Вам подорожей!
Знай наших [5]
Шановні читачі! Нова рубрика "Знай наших" в інтерв'ю з жителями району розповість Вам про непересічних верховинців. Рубрику веде Галина Кутащук - науковий співробітник музею Гуцульщини.
Спортивна Верховина [28]
Завжди свіжі спортивні новини Верховини та Верховинського району.
З поштової скриньки [35]
В даній рубриці публікуються статті, які надсилають нам дописувачі. Сайт не розділяє та не нав'язує їх думки!
Проба пера [14]
"Проба пера" - це рубрика прозових творів та віршів молодих письменників та поетів Верховинщини. Її автор - талановитий хлопець Іван Терлюжак з с.Пробійнівка.
Фотодовідник Верховинщини [2]
Нова рубрика "Фотодовідник Верховинщини" - це цікаві репортажі та незабутні фото з мальовничих місцин Верховинщини. Періодично в ній будуть висвітлюватися найкращі фотознімки нашого району. Автор рубрики: Василь Дячук (м.Верховина)
Ні пропаганді! [15]
Рубрику створено з метою об'єктивного висвітлення подій в Україні, котрі доволі часто піддаються спотворенню з боку ЗМІ іноземних держав.
Привітання [1]
Відтепер вітати дорогу Вашому серцю людину ми будемо безпосередньо у новинах на нашому сайті в День народження. Теплі слова та фото надсилайте нам заздалегідь (не пізніше ніж за два дні до іменин, дня народження чи іншої визначної події) на електронну адресу - verchovyna@at.ua
Гуцульщинознавство [5]
Тут ми періодично будемо публікувати цікаві історії, вірування та повір'я наших предків. Ви дізнаєтеся, як жили гуцули багато років тому, чим займалися, у що вірили...
Історія рідного краю [2]
Цікава інформація про минуле Верховинщини

Ціни на АЗС

Архів записів

Міні-чат

НПП Верховинський

Вісті Верховини

Нічний клуб

Наше опитування
Хто із кандидатів заслуговує на звання "Людина року 2015" у номінації "ПОЛІТИКА"?
Всього відповідей: 431

Часткове або повне поширення інформації, розміщеної на сайті рідного міста verchovyna.at.ua, дозволяється у випадку прямого посилання на нього!